Слухи о моей смерти сильно преувеличены
воскресенье, 11 января 2009
Какая я хорошая на иконке-то. Люблю это время, вот бы на минуточку...
воскресенье, 13 июля 2008
яя все еще здесь) просто я люблю этот старый журнал.
понедельник, 22 мая 2006
вторник, 24 января 2006
дац.ай нид э френд.
воскресенье, 22 января 2006
Надо бы мне выпустить брошюрку-Конвенция по защите прав ЕленыФиш. Пунктов очень мало,и они просты.Но чтобы знали. и не нарушали,будь ласка.
пятница, 20 января 2006
Господи,ну зачем все так погано? ну можно я заболею .прямо сейчас. тяжело.
к чертовой матери все. я не сдам два экзамена. и вся хуйня.точнее все хуйня.
среда, 18 января 2006
Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
"Мова калинова"... "Пісня солов'їна"...
Ще трохи побалакаємо - зникне Україна!
Згубили культуру, забули історію,
Почуваємося зайдами на своїй території.
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками - маємо, що маємо!
Сьогодні братаємося, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті скраю -
У такого народу і героїв немає!
Я не хочу бути героєм України -
Не цінує героїв моя країна"!...
Подивіться на нього - він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він - один серед тих, хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду -
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати -
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: "Слава!"...
Він житиме довго, він житеме дорого,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє -
Де вони є? Де вони є?!..
Я не хочу бути героєм України -
Не цінує героїв моя країна"!...
А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми - українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без "правобережних", без "лівобережних",
Добрих, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть, якою стане країна,
В якій кожна людина живе, як людина,
В якій все, що хороше - значить і наше!...
Але поки нажаль, все зовсім інакше...
Порожні балачки, пафосні розмови!
"Мова калинова"... "Пісня солов'їна"...
Ще трохи побалакаємо - зникне Україна!
Згубили культуру, забули історію,
Почуваємося зайдами на своїй території.
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками - маємо, що маємо!
Сьогодні братаємося, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті скраю -
У такого народу і героїв немає!
Я не хочу бути героєм України -
Не цінує героїв моя країна"!...
Подивіться на нього - він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він - один серед тих, хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду -
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати -
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: "Слава!"...
Він житиме довго, він житеме дорого,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє -
Де вони є? Де вони є?!..
Я не хочу бути героєм України -
Не цінує героїв моя країна"!...
А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми - українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без "правобережних", без "лівобережних",
Добрих, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть, якою стане країна,
В якій кожна людина живе, як людина,
В якій все, що хороше - значить і наше!...
Але поки нажаль, все зовсім інакше...
вадька, у меня есть теперя и твоя фотография, я смотрю на нее и очень тебя люблю))
вторник, 17 января 2006
Письмо от Артема. Это тот, к которому в конце сна мы должны были идти с Вадиком. Я ВООБЩЕ почти не общалась с этим человеком. два часа оно лежит рядом. Когда мне принесли его,и я это осознала,я правда готова была прыгать по квартире и кричать от радости.Я проделала это,но в мягкой форме)))
Обычно люди сразу разрывают конверт и быстро читают. Но у меня так колотилось сердце (давно вообще таких эмоций не было), что я положила его подальше,чтобы успокоиться и заняться своими делами.Через час я взяла его и покрутила в руках,разглядвыая на свет. Я почувствовала очертания фотографии и опять быстро положила обратно,успокаивая обрадованный нерв))через пять минут я разрезала край конверта,и вытянула кусочек фотографии, на котором увидела кусочек Вадика) надо ли говорить,что прежде чем я достала всю фотографию ,прошло не меньше двух минут восторга) я даже не помнила этого человека в лицо))
и вот сейчас есть разрезанный конверт. И в нем остальное письмо. Но я до сих пор не решилась. я...глупо,но это слово больше всего подходит...я почему-то боюсь)))
А я даже знаю, чего. Я боюсь,потому что на самом деле это обычное писбмо,от обычного чувака,в котором вовсе нет ничего такого особенного и удивительного,хоть чуточку похожего на все эти мои эмоции от него)))
А вы способны испытывать столько счастья от такой херни?))))))))
Обычно люди сразу разрывают конверт и быстро читают. Но у меня так колотилось сердце (давно вообще таких эмоций не было), что я положила его подальше,чтобы успокоиться и заняться своими делами.Через час я взяла его и покрутила в руках,разглядвыая на свет. Я почувствовала очертания фотографии и опять быстро положила обратно,успокаивая обрадованный нерв))через пять минут я разрезала край конверта,и вытянула кусочек фотографии, на котором увидела кусочек Вадика) надо ли говорить,что прежде чем я достала всю фотографию ,прошло не меньше двух минут восторга) я даже не помнила этого человека в лицо))
и вот сейчас есть разрезанный конверт. И в нем остальное письмо. Но я до сих пор не решилась. я...глупо,но это слово больше всего подходит...я почему-то боюсь)))
А я даже знаю, чего. Я боюсь,потому что на самом деле это обычное писбмо,от обычного чувака,в котором вовсе нет ничего такого особенного и удивительного,хоть чуточку похожего на все эти мои эмоции от него)))
А вы способны испытывать столько счастья от такой херни?))))))))
воскресенье, 15 января 2006
Только проснулась. Сегодня. а сегодня уже и нету.
писала сеня в ЖЖ по поводу причесок 60-х...бабетта и все такое...аж загрустила...я правда мечтаю об этом...хотя бы сделать такую прическу, сфотаться и все...всю жизнь завидую этим потрясающим черно-белым женщинам с прекрасными ланьими глазами, удивительными ресницами,и конечно, этими прическами))))Такое ощущение, что это огромный,прекрасный,но вымерший вид, какого больше нет в природе)"и не было с тех пор от них ни строчки.." (с))))
Фсе,завтра буду убивать свои волосы и изображать одри хепберн))
Фсе,завтра буду убивать свои волосы и изображать одри хепберн))
четверг, 12 января 2006
А вы заметили? Вы Заметили??)) ВЫ ЗАМЕТИЛИ?!? Заметили Сегодня Весну???????????????????)))))))
Спокойной ночи. Ложусь сегодня НА УДИВВЛЕНИЕ рано.
среда, 11 января 2006
А еще я читаю свои посты и с ужасом замечаю, что,кажется, тупею на глазах. Это ведь все интернет?
Вот, собсна.
Пасиб, кстати, объектам сабжа за очередной приятный "тихий" вечор) Такие вечора с вами однако люблю чуть ли не больше всего на свете))
Пасиб, кстати, объектам сабжа за очередной приятный "тихий" вечор) Такие вечора с вами однако люблю чуть ли не больше всего на свете))
Ахаха,не сочтите психом, но я ХОЧУ, блин, быть похожей на девочку с предыдущего поста)) нет, что-то отдаленное вероятно не может иногда не присутствовать,но я хочу быть именно такой, все время!((( черт,а я воть не такая... пздц."самой себе завидовать", атлично 
вторник, 10 января 2006
суббота, 07 января 2006
С Рождеством Христовым!) да.